БУЦЬ, ЦЯ,
Буць, ця, м. Неудавшійся хлѣбъ. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця. Посл.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 118.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
БУЦЬО, ЦЯ, →← БУЦНУТИ, СЯ.